Молочні ріки, масляні береги

Говорячи про молочну галузь, експерти одностайні в тому, що це – одна з найбільш проблемних сфер виробництва. Чому? Біди "молочки" складно передати тезово, і все ж ми спробуємо це зробити.

Почнемо з найпростішої проблеми: в Україні з року в рік скорочується кількість великої рогатої худоби. Це "б"є" по виробництву як молока, так і м"яса. За даними Держстату, щороку в нашій державі на 3% скорочується кількість худоби. Це призводить до дефіциту молочної сировини і – подекуди – до зупинення виробництва.

Щоб запобігти масовому вирізанню худоби і заохотити фермерів утримувати свійських тварин, держава вводить систему дотацій. Проте фермери не квапляться вхопитись за дотацію як за рятівну соломинку: вся система дотування побудована неправильно і не працює ефективно, переконані фахівці ринку.

Чи достатньо грошей?

Порахуємо з калькулятором у руках. Поголів"я великої рогатої худоби в Україні становить 2,5 мільйона "одиниць". З них 2 мільйона знаходиться у приватних руках. Цьогоріч Міністерство аграрної політики та продовольства направило фермерським господарствам 1,046 мільйона гривень дотацій, повідомляє прес-служба Мінагропрода. (Хоча раніше йшлося про 1 мільярд).

Отримати ці гроші мають намір всього лише 1,5 тисяч господарств. Та навіть припустимо, що заявки на дотації подали б усі власники худоби. В цьому випадку 1 мільйон гривень (обсяг дотацій) слід ділити на 2 мільйони (поголів"я скота), що у підсумку дає 50 копійок на кожну корову.

Звісно, що 50 копійок – цифра абсолютно умовна. Ми згадуємо її лише як ілюстрацію до намірів держави інвестувати у сільськогосподарський сектор, зокрема, у м'ясо-молочне виробництво. В реальності існує дещо інше обчислення: за збереження худоби до 6-8-місячного віку держава готова платити фермерам по 500 грн, до 9-11 місяців – по 750 грн за тварину.

Статеве дозрівання у бичків та телиць настає в період між 7 та 9 місяцями життя. Отже, нас радше цікавить друга "вікова" категорія, яка, власне, і забезпечує споживача молоком та молочними продуктами. Розділимо тепер 1 мільйон дотацій на 750 грн (ціна кожної збереженої корови) – у підсумку отримаємо аж 1333, 33 врятованих одиниць худоби. Решта, цілком ймовірно, просто "піде під ніж".

Тут до уваги варто взяти ще й соціальний фактор, а саме: масове вимирання українського села. Отримувачі дотацій – люди переважно літнього віку. Молодь їде у міста (згідно із статистикою Міністерства освіти, кількість бажаючих навчатися у вузах піднялася до 80 відсотків від загального числа випускників шкіл). Отримавши вищу освіту, молоді спеціалісти не квапляться повертатися на "малу батьківщину", лишаючись у містах.

В пошуках альтернативи

Але повернемося до дотацій. Можливо, більш ефективною була б система, за якою нарахування начислялось би не за одиницю худобу, а за кожен літр зданого селянами молока. Така схема діяла колись, говорить економіст Марія Колесник.

Аргументи Колесник за повернення до колишнього досвіду полягають у наступному: власник корови, котрому доплачує держава, може тримати худобу виключно для власних потреб. Тоді як значення має не те молоко, яке він споживає сам, а те, котре здає на переробку.

Між тим з закупівельними цінами для населення – свій головний біль. Ціни падають. Середньостатистичне домашнє господарство на продажі надоїв вже втрачає до 2,5 тисяч грн на кожній корові.

Такий стан речей аж ніяк не стимулює селян тримати більше худоби. Між тим 3-5 корів плюс один бичок – це вже свого роду міні-ферма, яка, до того ж, вимагає і видатків на ветеринарне обслуговування. Кілька років тому на Львівщині з місцевого бюджету почали дотувати кожну третю-четверту-п"яту корову.

Проте, якими б благими не були наміри місцевої влади, їх доведеться коригувати у відповідності до рішень, що приймаються на державному рівні. В червні цього року Верховною Радою прийнято закон № 10456, котрий відносить молоко та молочні вироби до категорії продуктів, що підлягають державному ціновому регулюванню.

Коментатори цієї новини вже замислюються над тим, що буде з молоком після того, як встановлення цін на нього віднесено до компетенції держави: а чи не зникне продукт з полиць магазинів зовсім? Закон вступить в силу лише через 90 днів з моменту його опублікування, і це означає, що поки що сплеску цін на "молочку" не буде.

Що чекати вiд галузi?

Тим паче, що зараз ціни на молочні продукти досягли свого сезонного "дна", говорить Марія Колесник. Восени – в силу об"єктивних причин – молока стане менше, а вартість його у роздрібній торгівлі, відповідно, зросте.

Втім, слід зазначити, що останнім часом молоко та всі вироби з нього не є надто популярними серед українських споживачів. Видання "Дзеркало тижня" наводить таку статистику: за рік українець споживає 34 літри молочної продукції, що в чотири рази менше, ніж у Фінляндії, та у 1,5 рази менше, ніж у Росії. Якщо порівнювати обсяги продаж пакетованого молока, то в Україні на душу населення припадає 12 літрів молока на рік, тоді як в Росії та Польщі – понад 30 літрів.

В силу тих чи інших обставин молоко не займає у споживчому кошику українця чільного місця. Скорочення поголів"я корів, зменшення надоїв, соціальні чинники, специфічна дотаційна та регуляторна цінова політика держави можуть поставити галузь на межу виживання. Відтак про молочні ріки, що течуть між масляними берегами, ми згадуватимемо, лише читаючи дитячі казки…

P.S.

Експерт аграрного ринку Марія Колесник (керівник аналітичного відділу консалтингової компанії "ААА"), попри всі негаразди галузі, налаштована, все-таки оптимістично. Відповідаючи на запитання "Обозревателя", вона зауважила наступне:

"Верховна Рада декларувала, що закон про ціни на молоко прийнято якраз на підтримку фермерам… Раніше був необмежений період, протягом якого кошти слід було повернути від супермаркету до переробника, тепер же – якщо переробник закуповує продукти у селян – цей часовий ланцюг також піддано регулюванню. А от чи будуть реально встановлені ці мінімальні закупівельні чи ні ціни – це вже питання до Кабінету міністрів.

Цікавий момент: спочатку закон мав вступити в силу вже наступного дня після його прийняття, відтак цей момент відтермінували до осені. Для аграріїв же особливо важливим є весняно-літній період, коли ціни нижчі порівняно з осінню та зимою. В принципі, якщо порівняти закупівельні ціни в Україні та в Європейському Союзі, то у нас вони є вищими.

І якщо селянин тримає не одну корову, а більше, йому варто розвивати цю галузь, бо все-таки молоко вищого сорту закуповується по достатньо прийнятим цінам, тим паче, що попит на якісну сировину з часом тільки зростатиме".