Володимир Стельмах: НБУ зробив дефолт для народу

За останні два роки основні економічні показники України сягнули антирекордів: впав ВВП, в три рази девальвувала гривня, а ціни вивели з гаманців українців останнє. Яких помилок дісталися керманичі і як все можна виправити, в ексклюзивному інтерв'ю "Обозревателю" розповів економіст Володимир Стельмах.

- Кабінет міністрів заклав у бюджет у курс на рівні 24,1 гривні за долар. Зараз – понад 27. Яким має бути курс національної валюти насправді?

- По-перше, 24,1 гривень за долар – це середньорічний масштаб, і його необхідно дотримуватися, бо він формує доходи бюджету. Тому може бути люфт: може тимчасово відскочити і до 22-23. Але ми маємо розуміти, що вартість іноземної валюти визначає не гривня. В нас поки що імпорт перевищує експорт і є постійна нестача доларових надходжень. Вартість долара у гривнях завищена, виходячи з паритету купівельної спроможності цих валют. Але долар – це теж товар і його нестача піднімає ціну.

Курс серйозно впливає на інфляцію, особливо через імпорт. Слава Богу, один з великих чинників, які впливають на інфляцію і курс, газ іноземного монополіста вже не є таким важелем – зменшився і об'єм, і ціна, і є вибір постачальників.

Україна – суверенна держава і має чотири національні символи: гімн, герб, флаг та гривня. Ми маємо авторитарно, на високому рівні затвердити її національний статус. Не назву, не курс, а статус. Для цього потрібна національна стратегічна програма знищення головного зла нашої економіки – тріату доларизації, тіні та корупції. Головним змістом її повинно бути забезпечення стабільності національної грошової одиниці – гривні. Спочатку потрібно визначити – так яким же є реальний курс. А для цього треба зняти усі адміністративні обмеження з валютного курсу. До речі, в Євросоюзі справжній вільно плаваючий валютний курс. В нас вже ніхто нібито його "не тримає", але все ж таки є обмеження з боку регулятора – то це мовби плаваючий, але перманентно за різних мотивів вводиться адміністративне регулювання валютного курсу.

Взагалі-то світова практика знає дев'ять різновидів регулювання валютного курсу. Плаваючий – це дев'ятий, тобто останній вид. Але він дійсно регулюється ринком на основі попиту – пропозиції. У нас же рівень і стан економічного розвитку і бюджетно-монетарна політика не дозволяють цього здійснити.

Що таке валютний курс? Це ціна іноземної валюти, виражена в національній валюті. З позиції наповнення державного бюджету – здорожчення іноземної валюти вигідно, тому що більше буде грошей до бюджету. Чому так впав курс: з 8 до 15, потім до 26 гривень? Бо втратили контроль над територією, промисловість не знала, що робити (чи взагалі робити), впав на 13% реальний ВВП, а промислове експортне виробництво ще глибше. А якщо нема чого виробляти – нема чого і продавати. І звідки взяти валюту, якщо нема чим торгувати з іншими країнами? Отже гривня буде сильною, коли у складовій ВВП буде знищена гіпертрофія. Тобто треба, щоб питома вага експорту у ВВП завжди перевищувала питому вагу імпорту. А у нас постійно навпаки. Таким чином виходить, що ми маємо коригувати курс на основі зовнішніх валютних кредитів, бо більше нема де взяти валюту. Ну нема. От коли ми досягнемо структури валового внутрішнього продукту: щоб питома вага імпорту становила близько 45% ВВП, а експорт – 75%, от тоді можна буде говорити, що є надійна база як для стабільності гривні, так і валютного курсу. Але для цього треба здійснити імпортозаміщуючу революцію та ще й на основі ІТ-технологій та інвестицій, які повинні становити щорічно до 30% ВВП.

Читайте: Устенко заявил о коррупционном налоге в 20% ВВП

- Закласти в бюджет – це одна справа, а от виконати – зовсім інша, і певна річ, що складніша. Ви вірите в те, що уряд зможе виконати це зобов'язання?

- Якщо згадати оцінку, яку дав парламент річній роботі Кабінету міністрів – незадовільно, то він зобов'язаний це зробити. Якщо все правильно визначити і забезпечити виконання оптимального рівня дефіциту державного бюджету і включаючи реальну потребу оборонних витрат.

- Ви вважаєте Дербюджет-2016 реалістичним?

- Якщо він затверджений, то реалістичний. Якщо змогли розрахуватися з поверненням ПДВ, зі зборами та податками, то бізнес має почати почувати себе краще. От за рахунок цього і можна стабілізувати ситуацію та виконати річний бюджет. Думаю, що навіть було враховано, що ефект від зони вільної торгівлі з Євросоюзом буде не одразу. Я вам скажу, що все нове дуже важко і тяжко проходить. Але це треба робити, не можна стояти на місці і чогось чекати.

Тому я не вбачаю трагедії в тому, що робота уряду оцінена "незадовільно", а у відставку не відправили. І правильно не відправили. Уряд повинен врахувати критику і розумні пропозиції і в надії, що законодавці будуть оперативно підтримувати його устремління в забезпеченні економічного розвитку як фундаментальної основи покращення життя народу.

Читайте: Еще три года нищеты: в России узнали о новом кризисном прогнозе Минэкономразвития

- Наприкінці 2015 року голова Нацбанку Валерія Гонтарева заявила, що головна чистка банківської системи від "банків-прокладок" закінчена. Але зараз ми бачимо нову хвилю боротьби: тепер регулятор приділяє увазі власникам фінустанов. Взагалі цікава ваша думка: скільки банків потрібно Україні? Бо за останні два роки їх кількість зменшилася майже вдвічі, а деякі міжнародні експерти кажуть, що треба залишити 43.

- Я вам скажу, шо у жовтні 2009 року їх було 137.

"Чистка" – це дуже лаконічне визначення. Ті методи, якими це було зроблено, призвели до того, що мільйони вкладників втратили свої кошти, а тисячі бізнесменів – бізнес і власність. Це вкрай негативно сказалося на економічному стані держави – гіперінфляція, падіння виробництва і реального ВВП. В реальності НБУ зробив дефолт для народу.

Скільки банків потрібно? Ми вступаємо в цикл ІТ-технологій та біотехнологій. І тому, можливо, і 43 – це забагато. Бо скоро будуть і електронні банки, на підході ера електронних грошей.

Читайте: В Украине могут остаться 43 банка

- То, може, й Національний банк не буде потрібен?

- Національний банк, тобто центральний банк держави, не є банком у прийнятному ринковому комерційному розумінні. Його завдання – від імені народу здійснювати емісію, тобто випуск національної валюти здійснювати заходи стабілізації (і навіть у електронному виді, у свій час), встановлення офіційного курсу, єдиного для всіх, формування необхідного золото-валютного резерву. Тому він нікуди не дінеться до тих пір, поки існує суверенна держава.

- В Україні величезний попит на матраци, бо на хороших матрацах добре спати, особливо, коли під ними заховано багато грошей. А люди не поспішають віддавати свої збереження, бо величезна кількість обмежень у відносинах банк – клієнт та фінустанови лопаються частіше, ніж шини в авто. Наскільки правильними були дії регулятора?

- Безумовно, це дуже погано, коли під матрацами та в них ховаються гроші. Та ще й великі суми. За оцінками, на руках у людей знаходяться більше 300 мільярдів гривень і до 100 мільярдів доларів. Вони вилучені з економічного обороту. Періодично виступають у ролі "гарячих" грошей, негативно впливаючи на валютний ринок.

Якщо проаналізувати заходи, які робилися країнами для стабілізації національної валюти, то я вам скажу, що на основі цього можна визначити які руйнівні наслідки в усіх країнах – і в економіці, і в житті людей спричиняє інфляція і особливо висока. Скільки в нас вийшла інфляція в 2014 році? Майже 25% – це вже гіперінфляція (насправді будь-яка інфляція вище 10% за рік визначається як гіперінфляція), яка є вкрай негативною. При чому це співпало з різким падінням виробництва, високим рівнем безробіття (більше 10%). І треба було щось робити з цим.

На мій погляд, просто був обраний не той курс В умовах надто жорсткої фіскально-податкової політики НБУ установив високу ставку рефінансування банків. Монетарна політика Міністерства фінансів та центрального банку була направлена на подавлення споживання замість того, щоб розвивати виробництво, особливо малого та середнього бізнесу. Розраховували на те, що таке надзвичайно жорстке підвищення облікової ставки спрямує людей з грошима не до товарного ринку, а до банків, тому що за простою логікою при 33-відсотковою ставкою НБУ банки мали б зробити вартість залучення депозитів вище за неї. Крім того, був розрахунок і на те, що іноземні інвестори, побачивши таку високу дохідність, теж заведуть до нас валюту. Але нічого не вийшло. І не тому, що грошей не було – усіх налякали політична нестабільність, війна, незрозумілий курс.

До чого прийшли – інфляція в 2015 році склала 45,3%, падіння реального ВВП до 13%, рівень безробіття не зменшився.

Монетарним регуляторам – Мінфіном та НБУ – необхідно було зробити певні позитивні заходи по залученню цих "підматрасних" грошей на цілі розвитку виробництва, а не давити їх високими податками та відсотковими ставками.

Треба було давати, наприклад, рефінансування за ціною до 10% банкам, які б надавали кредити реальному сектору економіки. Давати гроші тим банкам, які б надавали гроші реальному сектору економіки.

Читайте: НБУ выдал подконтрольному Кремлю банку рефинансирование на 200 млн грн — СМИ

- І виходить, що і банкам не допомогло, бо після цього й почалися чистки…

- Є такі свідчення, що мовляв чистки – то була вимога міжнародних донорів. Але у тих відкритих документах, з якими я знайомився, нема таких прямих вимог. Можливо, ці інвестори–кредитори поставили завдання зробити комплексні структурні реформи, у тому числі і чистку банків. Особливо враховуючи те, що було дуже багато повідомлень щодо виведення з банків дуже великих коштів за кордон. Хоча були встановлені факти про фінансові махінації і "відмивання" грошей банками.

- А як щодо іноземних банків? Жоден з них не отримав рефінансування та, треба віддати належне, ніхто й не пішов з України.

- Вірніше – в банках з іноземним капіталом. Так, в них є материнський іноземний банк, який можна в деяких випадках використовувати. Але не треба забувати, що це все ж таки теж бізнес, і від іноземних "доньок" вимагають прибутків. Втрата контролю над Кримом та частиною Донбасу теж на них вплинула. Особливо на банки з російським капіталом. Виявилося, що вони недостатньо капіталізовані – з-за того, що втратили на тих територіях активи. От, наприклад, російський "Промінвестбанк" – є оцінки, що він потребує докапіталізації на 21 млрд гривень.

Читайте: НБУ принял решение по бывшему российскому банку

- Якої направленості мають бути банки в Україні?

- Зараз усі банки універсальні – тобто займаються усіма напрямками банківської та дозволеної небанківської справи. Але я вважаю, що "Ощадбанк", вклади в якому на 100% гарантуються державою, має бути специфічним: збирати від населення кошти та перенаправляти ці гроші комерційним банкам. Особливо тим банкам, які підтримують бізнес-виробництво, яке позитивно сприяє виконанню урядової програми економічного розвитку.

Не займатися усім підряд, а тільки оцими двома напрямками. От тоді не треба б було і докапіталізації (державні банки отримали від держави додаткові 15 млрд гривень додаткової капіталізації. – Ред.). А він став займатися усім підряд, і якщо перевірити, то там багато знайдеться дивних кредитів.

- Ходять чутки, що державні банки будуть об'єднувати в один холдінг. Як ви це сприймаєте?

- Це нічого особливого не дасть. Треба робити спеціалізацію – тому вийде толк. Наприклад, "Укрексімбанк" займається кредитуванням бізнесу, "Ощадбанк" – депозитами від населення і наданням кредитів комерційним банкам під ефективні проценти.

Читайте: Второй шанс: в НБУ придумали, что делать с банками-банкротами

- А хто має займатися зарплатними проектами, бо це величезні гроші? І як ви ставитеся до чуток щодо переведення зарплат бюджетників до держбанків?

- Є законопроект, який стверджує, що кожен українець має вільно обирати банк за власним вподобанням. Інше питання, що держбанки підкупають своєю "надійністю, бо мають гарантію від державних органів України. У тому числі і в тому, що державні органи управління примушують держпідприємства і бюджетні установи мати відносити тільки з державними банками.

- Ви обмовилися про виведення капіталу. Після перемоги Майдану, коли головою Нацбанку став пан Кубів, гроші виводилися з країни величезними сумами. Наприклад, всім відомі $40 мільйонів, виведені бізнес-партнером міністра МВС пана Авакова. Тобто вже при новій владі. Скажіть, це корупція?

- Я не можу сказати, бо не бачив документів. Потрібна перевірка діяльності НБУ.

Але взагалі як це працює. Вивід грошей бізнесом за кордон можливий тільки під реальний контракт і то на 90 днів під контролем. Якщо виводить фізична або не бізнесова особа, то треба отримати ліцензію ліцензія НБУ, яку буде підтверджено СБУ та МВС. Ці ж $40 мільйонів.

Читайте: СБУ и МВД знали о выводе из Украины $40 млн бизнес-партнером Авакова — экс-глава Нацбанка

- Тобто усі були в курсі?

- Ну а як ще? Там було й те, й те. До того ж, кажуть, що за цю операцію оштрафували один з державних банків. Вибачайте. Але якщо б це було не так, то це була некоректна валютна операція і гроші б повернулися. Але ж нема жодної мотивації, жодного підтвердження, жодної документації. І що зі штрафом? Він піде до бюджету, а потім з того ж бюджету його будуть докапіталізовувати.

На моїй пам'яті тільки раз виводили валюту: один юрист купував своїй дружині на Кіпрі будинок. Він представив усі необхідні документи для оплати. Цю операцію перевіряли кіпрські установи – все підтвердилося.

- Тоді які схеми зараз? Якщо вивести гроші – не так вже й просто?

-Дуже розповсюджений спосіб – трансфертне ціноутворення. Проста схема: компанія "А" в Україні надсилає якийсь товар/послугу зі знижкою ціни фірми "Б", яка знаходиться за кордоном. Ця фірма перепродує товар і повертає компанії "А" ту суму, за яку брала, можливо, з деяким плюсом, а все інше залишається там. Безумовно, і в банків є свої "заморочки" для таких операцій.

- Ви сказали, шо НБУ потребує аудиту чи перевірки. Хто це має робити?

- Я казав, що звинувачувати НБУ можна тільки за наявності підстав, які можуть бути встановлені на основі компетентної професійної перевірки. Потрібна незалежна перевірка фахівцями.

Національний банк працює під егідою Президента та Верховної Ради. Вони можуть створити спеціальні комісії. Але давайте пригадаємо, скільки в нас було тимчасових слідчих комісій? А хто пам'ятає результати? Більшість комісій як правило, політизовані і результатів не дають.

Мене насправді більше турбує висока облікова ставка.

Читайте: Плюс и минус: самые прибыльные и убыточные банки Украины в 2015 году

- Чи правильна, з вашої точки зору, монетарна політика НБУ?

- НБУ в особі керівництва заявив, що облікова ставка буде на рівні інфляції – 12%. Але облікова ставка – це лише один з показників грошово-монетарної політики.

- Ваш рецепт для оздоровлення фінансової системи?

- І фінансова, і монетарна системи є похідними (хоча і дуже впливовими) від базисної економічної системи держави – в основі якої є реальне виробництво у широкому розумінні. Сила влади державної вимірюється народним добробутом – тобто рівнями грамотності та багатства громадян. Звідси витікає та значимість зусиль держави (уряду):

- по розвитку освіти, науки і культури в нагромадження людського капіталу;

- по розвитку економічного потенціалу на основі скоординованих зусиль влади і бізнесового суспільства.

Читайте: Запад одобрил: Гонтарева решила продать часть акций госбанков

- Які нагальні заходи треба робити?

- У телеграфному стилі їх можна викласти так.

Треба втілювати інноваційно-інвестиційний розвиток бізнесу з тим, що доля інвестицій та інновацій досягла не менше 30% та 10% ВВП. Для цього необхідно на строк до 5 років інвесторів звільнити від сплати податку на прибуток, ПДВ та відмінити нормування амортизаційних відрахувань на обладнання.

Крім того, необхідно ввести "військове становище" в процентній політиці: обліково-ключова ставка центрального банку – до 5%, депозитна – до 7%, кредитна – до 10%.

Ще, на мій погляд, треба змінити грошової політики центрального банку з тим, щоб його емісійна діяльність мала продуктивний характер – тобто здійснювалася через комерційні банки і в окремих підходах мати селективно-цільовий підхід. Наприклад, підтримка бізнесу, який включився у здійснення "імпортозамінюючої революції". Грошова політика своєю направленістю повинна створювати перспективну впевненість у бізнесу. Тому облікову ставку і можливі об'єми емісії доцільно оприлюднювати в розрізі декількох років.

Також ми повинні розуміти, що стабільність (купівельна спроможність) національної валюти (гривні), у тому числі і по відношенню до іноземних валют (курс), народжується і утверджується ефективним розвитком реального бізнесу.

Читайте: Без банков, бизнеса и туристов: до чего за два года оккупанты довели экономику Крыма

- Багато хто вважає, що відповідальність за все має нести Кабінет міністрів…

- Необхідно відмітити, що вважати діяльність уряду протягом одного року, в контексті суспільно-економічного розвитку, програмною не можна. Це річний локальний план роботи в умовах, коли суверенна держава вже два роки знаходиться під впливом зовнішньої агресії. Ця агресія вкрай негативно вплинула і загострила негаразди нашого економічного розвитку. До цього слід додати, що у політичних сил так і не було вироблено єдності в розумінні виходу з цієї політично-економічної халепи. Належної оперативної допомоги уряду парламентом не надавалося.

Надзвичайно глибока і всебічна політизація робити уряду. Такий підхід не дає можливості не тільки виконати програму, а навіть розробити її. За роки Незалежності "уряд Арсенія Петровича" (хоча в дійсності це уряд політичних квот) вже 15-й. Давайте вдумаємося: ВЖЕ 15-Й! За 25 років! Чи міг хоча б один уряд розробити і здійснити належну програму економічного розвитку, тим паче "з обличчям людини", коли його діяльність обмежувалася десь близько півтора року і постійно були в політичних амбіціях та ще й авторитарного змісту. Я думаю, що якби цей уряд дійсно був "урядом Яценюка", то результати були б ефективнішими.

Для того, щоб вийти на рівень наших близьких європейських сусідів, необхідно розробити і всенародно затвердити довготермінову стратегію соціально-економічного розвитку. Така програма повинна скоординувати близькі і віддалені в часи задачі суспільства, чітко визначити соціальні орієнтири розвитку, найважливіші пріоритети, а також надійні механізми узгодження зусиль влади і бізнесового суспільства.

Якщо стратегія розроблена на 15 років, то перші 5 років повинні мати щорічні завдання. У них кожна людина повинна бачити свою соціальну перспективу – як буде зростати її добробут, мати впевненість, що вона не може бути бідною, коли працює. У нас же зараз рівень мінімальної заробітної плати нижче прожиткового мінімуму – країна бідності.

Бізнесове суспільство теж повинно впевнено бачити позитив та перспективу для продуктовного розвитку. Це може бути досягнуто, коли влада монетарними заходами надасть можливість розвивати бізнес на інвестиційно-інноваційній основі.

Читайте: Инфляция в Украине замедлилась до 36,4%

- Чому не йдуть реформи?

- Чому не йдуть, особливо структурні? Та тому, що не здійснена головна структурна реформа – розбудова реального демократичного устрою держави, розподіл влади.

Реалізація стратегічної програми повинна корінним чином змінити девіз держави – з держави, яка стягує данину з народу, – на державу, яка слугує народу.

Народ України увійшов у період здійснення великих звершень. Але не буває великих справ без великих труднощів.