Блог | Бюджет: нарощення боргів, кінець децентралізації, знищення профтехосвіти

В парламенті триває підготовка до розгляду проекту закону про Державний бюджет на 2018 рік. Попри заяви урядовців про економічне зростання, документ не містить ознак, які свідчили б про покращення життя українців в якійсь видимій перспективі.

Борг зростає

Перше, що викликає сум у мене, як у голови фінансового комітету, – подальше нарощення державного боргу без жодних перспектив його зменшення, чи бодай стабілізації. Окрім меморандуму з МВФ ми не бачимо власної стратегії Уряду для зниження залежності від зовнішніх кредитів. Натомість бачимо лише нові запозичення та перекладання боргів на наступні покоління.

У 2018 державний борг пропонується наростити на 176 млрд. грн., гарантований державою – на 168 млрд. грн. Тобто нашим дітям і онукам пропонується "накинути" ще близько 344 млрд. грн. додаткових зобов’язань.

У перекладі на просту мову це свідчить про дві згубні тенденції: ніхто не збирається підвищувати ефективність використання коштів платників податків (читай: зменшувати корупцію і економити гроші) і ніхто не збирається особливо стимулювати розвиток економіки задля збільшення податкових надходжень (читай: борги з’їдять увесь приріст ВВП).

Приміром, формально закладені 200 млн грн. на створення експортно-кредитного агентства жодним чином не зроблять погоди для активізації кредитування, про будь-які програми стимулювання малого і середнього бізнесу взагалі не йдеться. Більше того, ми бачимо, що навіть попри ухвалення відповідного закону, створення таких структур затягується на невизначений час.

Дефіцитна "дірка" у 88 млрд. грн., заявлених офіційно, може ще більше зрости. Наприклад, якщо Фонд держмайна так само "успішно", як цьогоріч і всі попередні роки, виконуватиме програму приватизації. У проекті на нього покладено місію у 2018-му зібрати 22,5 млрд. грн., що видається нереальним. Цього року не зможуть зібрати навіть більше 10% від запланованого.

Подібні "дірки" заховані по всьому проекту держбюджету, наприклад, у вигляді реструктуризації понад 7 млрд. грн. зобов’язань України за справами, програними в Європейському суді з прав людини.

Децентралізація згортається

Одним із найбільших скандалів, вочевидь, стане згортання процесів децентралізації. Це виглядає особливо цинічним напередодні виборів до об’єднаних територіальних громад.

Про що йдеться? Цілою низкою положень бюджетного законопроекту децентралізація нівелюється оскільки то там, то там або зменшується фінансування, місцевих бюджетів, або на їхні плечі перекладаються все нові обов’язки.

Найбільш ганебною є відмова держави фінансувати пільги за житлово-комунальні послуги. Раніше ці дві категорії компенсацій – субсидії та пільги – йшли в одній "зв’язці". Тепер же пільги – тобто різницю між зниженим і ринковим рівнем оплати за послуги – доведеться гасити із місцевого бюджету.

Наприклад, якщо учасники бойових дій отримують 75% знижку на комунальні послуги і раніше ці 75% гасили з бюджету державного, то тепер – матимуть десь відшукатись кошти на місцях. І саме органи місцевого самоврядування будуть пояснювати "політику партії" комунальникам, яким не буде чим готуватися до опалювального сезону. За оцінками Асоціації міст, ціна питання становить близько 7 млрд. грн. До слова, держава знову "забула" про відшкодування пільгового проїзду на 2,5 млрд. грн – попри принцип "хто пільгу запровадив – той її і фінансує".

І ще – черговий удар по перспективах України, як промислової країни. У проекті пропонується перекласти фінансування профтехучилищ на плечі місцевих бюджетів. І тут Дніпропетровщина постраждає найбільше – йдеться про 47 технікумів та коледжів. Це в два з половиною рази більше закладів, ніж у будь-якій іншій області. Це переважно металургійні, гірничі, коксохімічні, транспорті, аграрні чи політехнічні установи. Більшість із них можуть закритися.

Запитайте у керівника будь-якого крупного успішного промислового підприємства – останніми роками якісні професійні кадри вже на вагу золота, і заводи вимушені витрачати власні кошти на їхню підготовку.

По-перше, ми точно розуміємо, що місцеві бюджети не зможуть впоратись із таким навантаженням. І в переліку першочергових потреб скоріше за все буде фінансування дороги чи нової каналізації, аніж технікуму.

По-друге, при всій повазі до місцевої громади, навряд чи сільська або міська рада в змозі прорахувати потребу у професійних робітничих кадрах у перспективі навіть трьох-п’яти років за відсутності бачення стратегії розвитку регіону чи галузі в цілому для України. І особливо в перспективі розвитку світової економіки. Де будуть створені нові робочі місця? Якої спеціальності фахівців потребуватимуть нові підприємства? Все це питання більш фахового планування національного та регіонального рівня.

По-третє, професійний навчальний заклад не обов’язково готує молодь виключно із одного села чи міста. Вочевидь, що в більшості випадків у цих коледжах і технікумах навчаються молоді люди з усієї області, і часом – із сусідніх областей. Тому, ймовірно, логічно було би передати ці заклади на рівень обласного управління. Але це рішення має бути системним та продуманим із урахуванням загальнонаціональних пріоритетів розвитку.

Це продовження згубного курсу на деіндустріалізацію України. Адже відмова від підтримки робітничих професій сьогодні – це ще й фактично відкриття нашого ринку для більш кваліфікованих іноземних фахівців. А значить, про створення робочих місць та підвищення добробуту українців годі і мріяти. Чи варто нагадувати, що всі азійські тигри готували свої історичні "стрибки" у промисловості та інноваційних технологіях саме інвестуючи у професійну технічну освіту громадян. Скажу відверто – це черговий страшний удар по промисловому потенціалу України!

Подивіться на досвід будь-якої успішної держави – усі вони роблять ставку на технічну освіту для розвитку власних технологій. Бо якщо продавати тону руди умовно за 60 доларів – завжди будемо бідними. Краще вкладати розум і продавати тону айфонів за 6 мільйонів.

Дуже дивні речі відбуваються і довкола медичної і освітньої субвенції, обсяги яких суттєво менші за потреби, недофінансування оцінюється приблизно на 11,5 млрд. грн. Про це заявляє Асоціація міст України. При цьому на місця передаються повноваження із забезпечення зарплат всьому непедагогічному персоналу – від прибиральниць до бібліотекарів – а грошей на це з держбюджету немає. Тож знову таки – хто із громад багатший, той і утримуватиме повноцінну школу, у кого ресурсів обмаль – звільнятиме людей. Ось така турбота про освіту і майбутні покоління. По факту, не створюючи умов для економічної активності в регіоні і збільшення його доходів – держава водночас скидає з себе передбачені Конституцією повноваження – і відмовляє громадянам у реалізації їхніх конституційних прав на достойну освіту і доступне лікування.

Дороги – під контроль

Особливу увагу і контроль з боку Верховної Ради і громадськості маємо приділити розподілу коштів на будівництво і реконструкцію доріг. В бюджеті прямо передбачено розподілення 25 млрд. грн. дорожнього фонду майже порівну між дорогами державного і місцевого значення (у населених пунктах). Тільки на Дніпропетровщині за цим пунктом має бути профінансовано понад 600 млн грн. Однак порівняно із потребою – це крапля в морі. Саме тому я подав до бюджетного комітету пропозиції з вимогою збільшити субвенції з держбюджету на соціально-економічний розвиток обласному бюджету моєї рідної Дніпропетровської області, серед яких 300 додаткових мільйонів гривень спрямувати саме на ремонт доріг місцевого значення. Хочеться сподіватися, що ці кошти будуть використані максимально ефективно і суттєво покращать дорожню інфраструктуру в регіоні, яка є сьогодні однією з найгірших в країні.

Фракція Радикальної партії планує серйозно працювати із Урядом та колегами по Верховній Раді аби спільними зусиллями виправити проект державного бюджету на наступний рік.