Крок до ЄС: як "зелена енергетика" наближає Україну до євромрії

У сфері зеленої енергетики України одним з першопрохідців та інвесторів є бізнесмен Дмитро Бабич, що очолює наглядову раду ТОВ "Євросолар", є акціонером компаній "Вінниця-енергосервіс" та "Подільська енергетична компанія", і з 2007 року вкладає значні кошти в цю перспективну галузь економіки.

В час, коли енергетична незалежність є гарантом політичної та економічної незалежності, велику увагу суспільства привертають програми з розвитку альтернативної енергетики та підприємці, які інвестують в дану галузь попри економічні труднощі та великі терміни окупності.

Відновлювана або зелена енергетика – це генерація електрики за допомогою енергії сонця, вітру, водних потоків і біомаси. На даний час державою встановлено так званий "зелений тариф"- спеціальний вищий тариф, за яким регульований державою оптовий ринок купує електроенергію у компаній і приватних домогосподарств, що виробляють її з відновлювальних джерел енергії. Це своєрідна інвестиція держави в екологізацію економіки, що є необхідною умовою для вступу України до ЄС, а також стимул для підприємців інвестувати в зелену енергетику.

Група компаній Дмитра Бабича вже вісім років інвестує у розбудову і розвиток галузі альтернативної енергетики. Бізнесмен Дмитро Бабич відзначає, що насправді ідея вкласти кошти у виробництво сонячної енергії виникла досить спонтанно. На підприємстві "Гніванський шиноремонтний завод" він з партнерами обговорював шляхи здешевлення енергозатратного виробництва і можливості використання власних енергоресурсів. Таким чином, на дахах приміщень заводу було встановлено сонячні панелі, що забезпечували необхідною енергією все виробництво, а надлишок йшов на продаж державі.

На даний час компанії "Євросолар" та "Вінниця-енергосервіс" ввели в експлуатацію дві сонячних електростанцій у Вінницькій області, загальна генеруюча потужність яких становить 5 МВт. Всі вони працюють по "зеленому тарифу" та є енергетичними донорами нашої країни.

Також у власності бізнесмена є 15 малих гідроелектростанцій, які збудовані на невеликих річках і працюють по "зеленому тарифу". Зокрема, "Подільська енергетична компанія" будує і експлуатує малі гідроелектростанції (МГЕС) потужністю від 220 кВт до 0,75 МВт. Старі дамби, вік яких подекуди становить більше ста років, були розчищені від намулу і бруду, а поряд побудовані сучасні станції з новими потужними турбінами. На даний час МГЕС компанії розташовані в п’яти областях України: Київській, Черкаській, Хмельницькій, Житомирській та Вінницькій. Їх загальна потужність становить 3 МВт.

Як відомо, МГЕС в Україні будувалися ще при царському режимі наприкінці ХIX століття. Але в 1960-1970 роках країна в основному перейшла на атомні, теплові та великі гідроелектростанції. Після чого близько тисячі МГЕС виявилися нікому не потрібними і опинились в занепаді.

Наприкінці 1990-х, коли Україна стала відчувати дефіцит електроенергії і потребу в маневрених потужностях, що здатні вирівняти навантаження в системі, заговорили про закинуті МГЕС. Бізнесмени почали викуповувати станції, реставрувати їх і заробляти на продажі електрики державі.

Гідроелектростанції, на відміну від атомних і великих теплових, володіють так званими маневреними потужностями, які можуть дуже швидко включитися в енергосистему в потрібний момент. Як правило, їх підключають вранці і ввечері – під час максимальних пікових навантажень.

Коли Дмитро Бабич прийшов з інвестиціями на енергетичний ринок, зелена енергетика становила лише 0,5% від загального об’єму енергетики в Україні. На даний час цей об’єм зріс до 4,5% (для входження до ЄС необхідно досягти позначки 5%). Загальний обсяг інвестицій бізнесмена в цю галузь становить близько 10 мільйонів євро. Термін окупності для сонячних електростанцій 4-5 років, для гідроелектростанцій – 6-7 років (все залежить від коливань "зеленого тарифу").

Позитивні тенденції інвестування в зелену галузь не лише наближають Україну до Євросоюзу, покращують екологію та зміцнюють енергетичну незалежність, але й створюють робочі місця. В команду, що працювала над будівництвом та запуском МГЕС, увійшли українські фахівці різного профілю, проектуванням займались фахові інженери та працівники Держенерго. На початкових стадіях роботи залучались фахові інженери з Чехії, в яких великий досвід в даній сфері, завдяки чому українські фахівці мали змогу навчатись в експертів.

Незважаючи на перспективність даної галузі, на шляху інвесторів виникає і немало труднощів. Купівля обладнання, проходження громадських слухань, отримання необхідної документації від держструктур водного господарства забирає багато ресурсів та часу. Ця галузь однозначно потребує оптимізації підготовчого процесу, щоб підвищити рентабельність і мати змогу збільшити масштаби виробництва.

Як відзначає інвестор Дмитро Бабич, після заснування компанії "Вінниця-енергосервіс" та відкриття першої сонячної електростанції, компанія одразу зіштовхнулась з сильним адміністративним тиском. Після трьох місяців роботи почались тотальні перевірки, зросли податки, зрізали тариф (ціну на "зелену" енергетику). Місцева влада чинила тиск, щоб її представників заводили в засновники компанії. Натомість, у Європі для молодих компаній в цій галузі існують преференції та податкові канікули, а у нас в умовах тиску влади не кожен ризикне працювати. Тільки чесна робота по всіх стандартах і законах допомагає відбивати постійні атаки від різних держструктур.

Україна має значний потенціал відновлюваної енергетики, який може бути використаний, щоб покращити торговий баланс, створити робочі місця та стимулювати економічну діяльність. В часи, коли країна має подолати важливі економічні виклики, такі як збільшення залежності від імпорту енергоносіїв та необхідність терміново оновити застарілі основні виробничі фонди в енергетиці, саме зусилля і підтримка приватних інвесторів є необхідною умовою виживання даної галузі, відзначає бізнесмен Бабич. Розвиток відновлюваної енергетики також буде важливим внескому досягнення встановлених політичних цілей – скорочення залежності від імпорту природного газу та диверсифікаціяджерел енергопостачання. Таке енергопостачання також в майбутньому стане гарантом енергетичної безпеки України.

Як повідомив Дмитро Бабич, міжнародне агентство з відновлюваної енергетики склало дорожню карту розвитку відновлюваної енергетики для окремих країн, щопоказує, як вони можуть збільшити використання відновлюваних джерел енергії і подвоїти частку цих технологій у структурі світової енергетики до 2030 р. Результати роботи показують, що всі країни, включаючи Україну, мають в наявності необхідний потенціал для збільшення частки енергії з відновлюваних джерел і при цьому можуть одержати значні соціально-економічні та екологічні вигоди.

Як підсумок, Бабич висловив сподівання, що в майбутньому прагнення нашої країни розвивати економіку за європейськими стандартами будуть не тільки декларативними заявами, але й отримають підтримку на законодавчому та виконавчому рівнях. І тоді це справді буде посиленням позицій України в економічному та політичному плані.