Газотранспортна індустрія з кожним роком розвивається і на сьогоднішній день топ-10 найдовших газопроводів виглядає таким чином.
Про це передає Вести. Економіка.
Трубопровід включає в себе одну магістральну лінію та 8 регіональних відгалужень (найвища вершина Землі - Еверест - знаходиться на 8,8 тис. м над рівнем моря - ред.).
Загальна вартість трубопроводу - 142,2 млрд юанів (близько $ 22, 57 млрд).
Проектна потужність газопроводу - 30 млн куб. м природного газу.
Трубопровід "Захід-Схід" вважається наймасштабнішим і найбільш складним проектом у газовій галузі, коли-небудь реалізовуваним у Китаї.
Мета проекту - розвиток західних регіонів Китаю.
Проект включає прокладку 4 ниток газопроводу, що з'єднують споживачів на сході країни з ресурсами на заході.
Тисячі кілометрів труб проходять через різні природні зони: плато, гори, пустелі і річки, щоб з'єднати римський басейн в Синцзянь-Уйгурському автономному окрузі та Туркменістані з регіонами, що лежать в дельтах річок Янцзи і Чжуцзян.
Читайте:
"Газпром" витратив даремно
2,4 трлн рублів на незатребувані проекти
Газопровід "Туркменія - Китай" - магістральний газопровід, що проходить по території Туркменії, Узбекистану, Казахстану (всього понад 1900 км) і Китаю (4500 км).
Газопровід "Туркменістан - Узбекистан - Казахстан - Китай" введений в дію в грудні 2009 р. Відповідно до укладених угод Туркменістан протягом 30 років планує поставляти до Китаю до 65 млрд. куб. м природного газу на рік.
Казахстанська частина газопроводу носить назву газопровід "Казахстан - Китай".
Загальна вартість газопроводу становить понад $ 6,5 млрд.
Будівництво почалося в 2007 році.
Проектна потужність газопроводу - 40 млрд куб. м на рік.
Ресурсною базою газопроводу повинні стати газові родовища Південний Іолотань-Осман і Довлетабад в Туркменії.
Природний газ, що надходить по газопровідній системі "Середня Азія - Центр" (САЦ), є важливим елементом формування загальної ресурсної бази ВАТ "Газпром", яка забезпечує потреби внутрішнього ринку Росії, країн СНД і далекого зарубіжжя.
Газопровід проходить через території Туркменістану, Узбекистану, Казахстану та Росії.
Між Росією, Туркменістаном, Узбекистаном і Казахстаном існує низка угод, відповідно до яких здійснюються закупівля і транзит природного газу по території Росії.
"Уренгой - Помари - Ужгород" - магістральний експортний газопровід, побудований СРСР в 1983 році для постачання природного газу з родовищ півночі Західного Сибіру споживачам у країнах Центральної та Західної Європи.
Він створив трансконтинентальну систему транспортування газу із Західного Сибіру до Західної Європи.
Проектна пропускна спроможність - 32 млрд куб. м природного газу на рік. Фактична пропускна здатність - 28 млрд куб. м на рік.
Трубопровід перетинає Уральський хребет і більше шестисот річок, включаючи Об, Волгу, Дон і Дніпро.
Газопровід перетинає російсько-український кордон в районі ГВС "Суджа" (Курська область). На українській ділянці МГ знаходяться 9 компресорних станцій (Ромни, Гребінківська, Софіївка, Ставишенська, Іллінецька, Бар, Гусятин, Богородчани, Голятин). Протяжність трубопроводу по території України - 1160 км.
Перший американський магістральний газопровід "Теннесі" (Tennessee) протяжністю 3300 км був побудований в 1944 році.
Газопровід "Теннессі" складається з п'яти ниток діаметром від 510 до 760 мм кожна і поставляє щорічно до 22-25 млрд куб. м газу в такі промислово розвинені штати, як Пенсильванія, Нью-Йорк, а також в штати Теннессі, Кентуккі і Західна Віргінія.
Читайте:
Видобуток "Газпрому" до кінця року впаде до мінімуму за всю історію компанії
Газопровід "Болівія - Бразилія" (GASBOL) - це найдовший газопровід Південної Америки.
Газопровід з'єднує газові родовища Болівії з південно-східними регіонами Бразилії.
Будувався в два етапи, перша гілка довжиною 1418 км почала роботу в 1999 р, друга гілка довжиною 1165 км почала роботу в 2000 році.
Максимальна потужність газопроводу - 11 млрд куб. м в рік.
Загальна вартість газопроводу склала $ 2,15 млрд, з яких $ 1,72 млрд було витрачено на бразильську частину, а $ 435 млн - на болівійську частину газопроводу.
Газопровід Rockies Express знаходиться на території США та його маршрут проходить від Скелястих гір, штат Колорадо, до Огайо.
Газопровід був побудований у 2009 році.
Протягом 20 років газопровід став одним з найбільших газопроводів в Північній Америці. Складається з трьох ниток, які йдуть по території восьми штатів. Остання нитка газопроводу була запущена 12 листопада 2009.
Потужність газопроводу складає 16,5 млрд куб. м на рік.
Вартість газопроводу склала близько $ 5 млрд.
Прокладено із Табрізу через Ерзурум до Анкари.
Спочатку газопровід "Тебріз - Анкара" з пропускною здатністю 14 млрд куб. м на рік повинен був стати частиною трубопроводу "Парс", що дозволило б з'єднати європейських споживачів з крупним іранським газоносним родовищем "Південний Парс".
Однак через санкції Іран не зміг приступити до реалізації цього проекту.
Зараз політична кон'юнктура змінилася, і в Ірану з'явилася надія вийти на європейський ринок.
У разі зняття санкцій, до 2020 року Іран зможе видобувати до 215 млрд куб. м природного газу на рік, а експортувати - до 35 млрд куб. м, у тому числі до 20 млрд куб. м - в Європу.
Читайте:
"Турецький потік" вмирає, хай живе "Північний потік II"
Транссередземноморський газопровід (Transmediterranian pipeline, TransMed) - трубопровід природного газу з Алжиру через Туніс на Сицилію і звідси на материк Італія. Розширення трубопроводу TransMed здійснює поставки алжирського газу в Словенію.
Маршрут газопроводу проходить з Алжиру через Туніс і Сицилію до Італії.
Алжирська секція управляється алжирською компанією Sonatrach, яка належить державі. Туніська секція належить Sotugat (Société Tunisienne du Gazoduc Trans-tunisien) і управляється TTPC (група Eni, 100%). Секція через канал Сицилії управляється TMPC, спільним підприємством Eni і Sonatrach. Італійська секція управляється Eni.
Транснаціональний газопровід "Ямал - Європа" проходить по території чотирьох країн - Росії, Білорусі, Польщі та Німеччини. Новий експортний коридор підвищив гнучкість і надійність поставок російського газу в Західну Європу.
Будівництво газопроводу почалося в 1994 році, а з введенням у дію в 2006 році останньої компресорної станції газопровід "Ямал - Європа" вийшов на проектну потужність 32,9 млрд куб. м на рік. Кількість компресорних станцій на газопроводі - 14, діаметр труб - 1420 мм.
Магістраль бере початок від торжокського газотранспортного вузла в Тверській області, де бере газ з газопроводу "Північні райони Тюменської області (СРТО) - Торжок". Протяжність російської ділянки становить 402 км з трьома компресорними станціями: "Ржевська", "Холм-Жирковського" і "Смоленська".
Крайньою західною точкою газопроводу є компресорна станція "Мальнов" в районі Франкфурта-на-Одері поблизу німецько-польського кордону, де газопровід з'єднується з газотранспортною системою YAGAL-Nord, яка в свою чергу пов'язує його з газотранспортною системою STEGAL - MIDAL - ПХГ "Реден".
Власником німецької ділянки газопроводу є WINGAS (спільне підприємство "Газпрому" і Wintershall Holding GmbH).
Як повідомляв "Обозреватель", в Європі прийняли рішення для зняття залежності від російського газу створити Енергетичний союз.