Дерибан зарплати в Україні: чому населення злиденне. Інфографіка

Щоб оцінити важливість податкової реформи, важливо зрозуміти, що вона значить для кожного українця. Податки - це джерело наповнення бюджету і Пенсійного фонду. Це означає, що з кожної заробленої гривні частину українці віддають державі, і це дозволяє утримувати пенсіонерів, депутатів, депутатів-пенсіонерів, тримати оборону, будувати дороги і платити вчителям.

Про це пише delo.ua.

З кожних 100 гривень, виділених на фонд оплати праці середньостатистичного українця, близько 29 гривень (100-100/1,41 = 71, якщо враховувати, що середня ставка ЄСВ дорівнює 41%) одразу йдуть у вигляді Єдиного соціального внеску (ЄСВ) до Пенсійного фонду та фондів соціального страхування: у країні 13 млн пенсіонерів, і їх потрібно утримувати. З решти 71 грн ще 14,3 грн йдуть на податок на доходи, військовий збір та податок до Пенсійного фонду (71*0,79 = 56,7. ПДФО -15%, Пенсійний фонд - 3,6% і 1,5% - військовий збір).

Залишається 56,7 гривні, які українці і отримують у вигляді заробітної плати. За даними Держстату, 92% доходів витрачаються і 8% - відкладається. Але всі відкладені гроші будуть рано чи пізно витрачені, або просто зникнуть. З усього, що ми витрачаємо, купуючи товари та послуги, ще 20% ми віддаємо державі у формі ПДВ. Навіть якщо купуємо щось у неплатника ПДВ, цей податок все одно майже завжди десь мав бути сплачений - наприклад, при імпорті. Так що віднімаємо ще 9,40 грн (шоста частина від 56,7). Виходить, що на себе ми витрачаємо 47,3 грн з кожної заробленої купюри з портретом Тараса Шевченка.

Насправді, ця схема відображає ідеальну для держави картину, коли всі закони дотримуються, а ненависною уряду "спрощенкою" ніхто не користується. У реальності виробники/постачальники товарів і послуг всіляко намагаються побудувати свій бізнес так, щоб заплатити менше. Це робиться як законними шляхами - за допомогою спрощеної системи оподаткування та за допомогою країн, в яких податки гуманніші, - так і незаконними - за допомогою контрабанди, фіктивних угод, і неврахованої готівки. Зекономлені на податках гроші можна роздати працівникам у вигляді "чорної зарплати", з якої вже не платяться податки. Все це дозволяє українцям витрачати на себе трохи більше, ніж віддавати Батьківщині. За оцінками Міністерства економічного розвитку, економіка України приблизно на 65% живе своїм життям поза обліком і контролем, тому держава у нас бідна.

З метою повернути ці суми в систему парламент пропонує скоротити ставки податків, щоб із кожної сотні залишалося "на себе", грубо кажучи, 60 грн, а не 47,3. Це, у свою чергу, дозволило б людям більше витрачати, а виробникам - більше виробляти. Але головний кредитор України, Міжнародний валютний фонд, не дозволяє витрачати більше, ніж було зібрано податків, і це логічно. Значить, потрібно десь менше витрачати. Залежно від того, до якої межі знизять податки, це позбавить бюджет 130 або 82 млрд грн плюс до тих 70 млрд, яких уже й так не вистачає.

Читайте: Мінфін відзвітував про доходи і витрати бюджету України в 2015 році

З кожної сотні, що потрапляє безпосередньо до держбюджету, 28 грн ми віддаємо на недоторканне майно - 14 грн на безпеку і оборону і стільки ж на обслуговування держборгу. Меншою ця сума ніяк не стане, поки не закінчиться війна і борги.

З кожних 100 грн у бюджеті 24 знову йдуть на пенсіонерів - коштів ПФ на всіх не вистачає. Ці гроші витрачаються, насамперед, на тих, хто не напрацював за все життя на мінімальну пенсію або не платив досить внесків - держава їх "дотягує" до прожиткового мінімуму. Сюди ж належать виплати на народження дітей, підтримка бійців АТО та їхніх сімей. Для того, щоб скоротити витрати, Міністерство фінансів планує, як мінімум, порахувати тих, кого ми утримуємо - хто з них живий, хто реально воював, хто ліквідовував аварію на ЧАЕС та кому насправді потрібні гроші.

Ще 15 грн ідуть на освіту. І витрачаються вони не надто ефективно - тому що, з одного боку, є сільські школи, в яких навчається по 5 чоловік у класі, з іншого боку - батьківські збори вже давно скликаються не для розбору польотів учнів, а для збору грошей "на потреби класу".

Така ж ситуація з медициною - вона безкоштовна, але фактично не забезпечує наших потреб. Гроші з бюджету виділяються на ліжко-місце, тому ліжко-місць багато, а сервісу немає. Лікарі практично завжди розраховують на приватну подяку, в безкоштовних лікарнях при надходженні пацієнт отримує платіжку на декілька сотень гривень "благодійного внеску", а потім іде в аптеку купувати собі ліки. Тим часом у МОЗ кожен місяць вирішують, кому закупити ліки - "туберкульозникам" або "сердечникам", хто ще поживе, а кому не пощастило. І наші 8,60 грн з кожної "бюджетної" сотні розчиняються в цьому болоті. Для початку уряд пропонує виділяти гроші не на місце, а на надані послуги, а також дати клінікам більше фінансової незалежності.

Читайте: Є, щоб жити: на скільки за рік в Україні подорожчала їжа

Близько 3 грн із 100 бюджет витрачає на комунальні послуги. Саме слово "комунальний" означає "належить нижчій адміністративно-територіальній одиниці", тобто "общинний", "муніципальний". Це витрати, які за природою своєю не можуть лягати на держбюджет. Ці витрати складаються з субсидій для населення і дотацій місцевим бюджетам, тому що ні населенню, ні громадам не вистачає грошей на тепло, електрику і водопостачання. Деякі депутати намагаються переконати в тому, що проблема в дуже високих тарифах, але з тарифами все нормально, проблема в тому, що у людей мало грошей. А грошей мало тому, що із заробленої сотні нам залишили 47,3 гривні.

Те ж саме з державними дотаціями до місцевих бюджетів на всілякі пільги - адже проїзд у транспорті і зв'язок не безкоштовні, просто за тих, хто не платить, платимо ми всі. Але найстрашніше, що ніхто не знає, скільки насправді цих пільговиків, чи користуються вони транспортом і чи існують взагалі в природі.

Читайте: Киянам продовжили термін дії пільг

Більше 13 грн ідуть на забезпечення економічної активності держави. За визначенням, сюди входить утримання працівників держсектора, придбання товарів і послуг для забезпечення їхньої роботи, поточні витрати і державні інвестиції. У теорії державних фінансів зростання державних витрат повинне вести до зростання доходів - у вигляді прибутків держпідприємств і податкових надходжень. В Україні витрати на держпідприємства чомусь летять у прірву. З 3340 держпідприємств реально працюють 1829, а решта просто існують, причому на наші гроші.

Торік найбільші держпідприємства отримали сукупний збиток у розмірі 116,6 млрд грн. З них 88,4 млрд - збиток НАК "Нафтогаз". У Кабміні підрахували, що якщо продати зайве (перестати кидати гроші у прірву) і правильно управляти тим, що залишиться - це заощадить нам близько 2 гривень із кожної сотні в бюджеті.

Читайте: Українці можуть оформити субсидії заднім числом

З цією ж метою уряд пропонує скоротити кількість держорганів і працюючих у них чиновників. Нещодавно прем'єр-міністр озвучив пропозицію об'єднати Міністерство аграрної політики з Міністерством екології, Міністерство регіонального розвитку розділити між МВС і Мінінфраструктури, а Мінкульт, МОЗ і Мінспорту злити воєдино. Аналогічні процеси відбуваються і на інших рівнях - відомства об'єднуються і ліквідуються.

Результатом усіх цих зусиль має стати скорочення витрат держбюджету з 37,5% ВВП (на 2015 рік) до 33,5%. Їх можна було б скоротити і більше, якби депутати підтримували відповідні законопроекти: щодо реформи освіти, медицини, управління держпідприємствами, держслужби, з дерегуляції та приватизації. Знижувати податки, можливо, було б набагато простіше.

Як раніше повідомляв "Обозреватель", наступного тижня Кабмін представить на розгляд Верховної Ради пакет законів, який буде включати проект бюджету, проект податкової реформи і низку законодавчих актів щодо реформ у різних напрямках державних витрат. Міністр фінансів України Наталя Яресько розповіла, як планують зменшити витрати і яких статей це стосуватиметься.