Блог | "Вдарити" по Росії: який крок необхідний

Україна запровадила санкції проти 18 компаній з Росії, серед яких великий постачальник вугілля "Южтранс". Санкції набудуть чинності у 40-денний термін.

Як відомо, коли ми вимагаємо від західних партнерів посилення санкційного режиму проти Росії, то нам вказують: "А ви самі що робите?"

На четвертому році війни у нас немає повноцінного санкційного режиму і це виглядає більш, ніж дивно. Якимись незрозумілими порціями вводимо ці санкції.

Що стосується наслідків для Росії. Не матиме це глобальних наслідків. Коли поглянути на цей "Южтранс", про який ніхто не знав і не чув, які у них обсяги постачання, то мова йде про сотні тисяч тон вугілля. Це не ті обсяги, щоб вплинути на безперебійність функціонування теплових електростанцій в Україні.

Читайте: Дурак не учится никогда: поклонники Ленина в "Л/ДНР"

Тому зайва концентрація уваги на цій темі тільки працює на піар тих компаній, які потрапили під санкції, та й все.

Росія видобуває близько 400 млн тон вугілля на рік, експортує приблизно 180 мільйонів тон, тому "недоекспорт" кількох сотень тисяч тон буде нечутливим для неї. Тим більше, що у випадку "Южтранса" мова йде фактично про реекспорт українського вугіллля з окупованих територій, яке проходить "легалізацію" саме через компанію. Нелегальне вугілля з "ЛДНР" автотранспортом вивозиться в Ростовську область Росії, там отримує сертифікат виробника, вантажиться у вагони і вже під виглядом легального російського постачається в Україну.

Для того, щоб для Росії був відчутний санкційний режим, звісно потрібні санкції міжнародного рівня. Оскільки якщо ми візьмемо зовнішній торговельний баланс Росії, то у ньому питома частка імпорту з України складає кілька відсотків, експорту в Україну - так само кілька відсотків.

Читайте: Левацкий шабаш мирового масштаба, или Великая октябрьская контрреволюция

В принципі, якби ми припинили всі відносини з Росією, для неї б це не було дуже сильно чутливим. Тому мова йде про необхідність міжнародних санкцій, які вдарять більш відчутно по російській економіці.

Якщо би зрештою було прийняте рішення про посилення санкційного режиму на рівні Європейського Союзу, і цей режим торкнувся би питання торгівлі енергоресурсами; якщо б, наприклад, Європейський Союз перейшов до практики мінімізації закупівель нафти і газу з Росії і збільшення закупівель з альтернативних джерел, то це відчутно вдарило би по Росії. Але зараз ці питання не розглядаються. Тому те, що було введено нами є необхідним кроком, запізнілим кроком, але великої погоди це не робить.