Блог | В кожній хаті – своя правда, або 3200 – півроку потому
19 червня на сайті "Обозревателя" з’явилася цікава стаття "Перемогла правда: хто в Україні запускав "зраду" про нову мінімалку", передрукована й іншими електронними ЗМІ. Неназваний автор проводить цікаву ретроспективу поглядів на ймовірні наслідки на підвищення з 1 січня 2017 р. мінімальної зарплати (МЗП) удвічі. До досить почесної компанії виявлених "Обозревателем" експертів – адептів "зради" "пощастило" потрапити й авторові цих рядків.
Визнаю, мої оцінки щодо перспектив "3200", дійсно, були песимістичніші, ніж все склалося насправді. Хоча помилятися в поганих очікуваннях навіть приємно. Проте й автор "Обозревателя" теж підходить до питання вельми тенденційно та припускається багатьох некоректностей.
Читайте: Рекордний розмір середньої зарплати за всю історію України
Наведені автором висловлювання політиків залишимо на їхній совісті – ними напевне рухала чорна заздрість до уряду, який перегнав їх у популістичній гонці. Але чи так неправі експерти?
Основні ефекти, які маємо наразі від підвищення МЗП – зростання середньої зарплати в номінальному вимірі (36,7 % за 4 місяці року проти 4 місяців 2016 р.) – і це за сповільнення інфляції. Відповідне збільшення надходжень до Пенсійного фонду та до бюджетів – від ПДФО (на 34 % за 4 місяці року за обома статтями). Це дозволило говорити про підвищення та осучаснення пенсій, а при настанні нового опалювального сезону – зекономити на субсидіях.
Найбільше зростання зарплат відбулося у секторах з великою часткою бюджетників: освіті – на 60,7 %, охороні здоров’я – на 54,2 %, бібліотеках, музеях ,архівах – на 51,7 %, державному управлінні і обороні – 47,4 %. Серед виробничих секторів лідер – агросектор (49,3 %), який традиційно відзначався низькими зарплатами, в промисловості зарплата зросла лише на 26 %.
Читайте: Рекордні показники економічного зростання України
Як при цьому складаються справи щодо ризиків, які визначали експерти?
Поглиблення тінізації. Коректних оперативних оцінок немає. Проте збільшення частки "побутової" тінізації вельми ймовірне, тим більше, що "подвійний удар" у вигляді обов’язкової постійної сплати ЄСВ ФОПами плюс підвищення удвічі платежу призвів до того, що частина ФОПів позбулася офіційної реєстрації, причому серед них – не лише "мертві", але й напевне епізодичні бізнеси. Щодо більших компаній, можлива деяка детінізація у вигляді перенесення частини "конвертної" зарплати в офіційну.Зростання безробіття не відбулося. Навпаки, офіційний показник знизився на 16 % (квітень до квітня), попит на робочу силу зріс. Отже, бізнес успішно адаптувався до збільшення вартості праці. Мабуть, це – питання, в якому найприємніше помилитися, адже ми бачимо, що в Україні сформовано достатньо ефективний, гнучкий та конкурентний бізнес-сектор.Інфляційні показники залишаються поміркованими (6,2 % травень 2017 до грудня 2016 р.). Щоправда, продовольча інфляція трохи вища – 8,3 %, найстрімкіше "розігналися" ціни на м’ясо (10,1 %), фрукти (34,5 %) та овочі (47,2 %). Показники, в принципі, сезонні, проте прискорення порівняно з минулим роком помітне: за 5 місяців 2016 р. продовольчі ціни зросли на 0,9 %, м’ясо – 0,1 %, фрукти – 11,5 %, овочі – подешевшали на 4,2 % (загалом ІСЦ склав 5,2 %). Власне, гіперінфляції ніхто й не прогнозував, проте саме сезонні ціни найчутливіші до коливань попиту та пропозиції, й прискорення інфляції у цій сфері досить очевидне. Наступні місяці будуть вирішальним, оскільки на споживчий ринок надійдуть гроші, вивільнені внаслідок "дешевших" платіжок за комуналку після завершення опалювального періоду.Неправдою було б стверджувати й відсутність впливу підвищення МЗП на курс гривні. На нашу думку, в девальваційній "гонці" кінця 2016 – перших місяців 2017 рр. внесок погіршених курсових очікувань через підвищення МЗП – очевидний. Ситуацію переламали лише позитивні тренди в експорті, посилені тим, що експортні надходження зростали насамперед за рахунок цінового фактора, тобто не генерували зростання потреби в імпорті.Надмірним інфляційно-курсовим негативам стала на заваді жорстка монетарна політика. Банківське кредитування продовжує стагнувати: кредитів суб’єктам господарювання станом на 1 травня 2017 р. було надано на 1 % менше ,ніж торік, фізичним особам – на 7,7 %. Частка банківських кредитів як джерела капітальних інвестицій, у першому кварталі склала 5 % (рік тому було 7,6 %). Тобто, ризик гальмування економіки через необхідність протидії інфляційній стабілізації, - спрацював, як і прогнозували експерти.Запобігти скороченням у бюджетному секторі через підвищення "мінімалки" вдалося за рахунок збільшення бюджетних асигнувань при останньому перегляді проекту Держбюджету-2017. За тодішніми урядовими оцінками, на ці цілі додатково було виділено понад 24 млрд грн. За вирахуванням "зекономленого" на дотуванні Пенсійного фонду та субсидіях чисте збільшення видатків склало порядку 5,5 млрд грн. Цю суму уряд планував перекрити завдяки збільшенню надходжень від ПДФО на ті ж 5,5 млрд грн. Отже, де-факто підвищення зарплат малооплачуваним "бюджетникам" профінансувало збільшення доходів комерційного сектору. До речі, ризик "зрівнялівки" серед бюджетників дійсно реалізувався. Його практичний ефект буде помітний не відразу, оскільки полягатиме він у відпливі кваліфікованих кадрів з бюджетної сфери, до речі, не в останню чергу – за межі нашої держави.Можна вважати, що збувся і ще один ризик. Запущений тренд популістського запалу вже важко зупинити. Кращий доказ – неодноразова реанімація ідеї підвищення МЗП вже до 5000 грн., що змусило МВФ навіть вимагати включення пункту про недопущення цього у текст Меморандуму. На жаль, завзяття уряду щодо провадження відповідної промислової, інвестиційної політики та структурного удосконалення експорту – значно менше.
Отже, неупереджений аналіз показав, що ризики, які експерти пов’язували з подвоєнням МЗП, у своїй більшості-таки спрацювали, причому подекуди – з відкладеним ефектом, який ще наростатиме. Проте намагання стимулювати економічне зростання лише за рахунок "підігріву" споживчого попиту не дадуть належного результату: через подібні спроби ми вже проходили у 2003-2004, 2008, 2012-2013 рр., і закінчувалися вони досить неприємно. Наразі уряду варто було б переходити до наступних кроків, зосередившись на стимулюванні сукупної пропозиції ,причому – не лише у споживчому сегменті. Це потребуватиме рішень, які значно складніші, ніж механічне підвищення директивно встановлених показників.
