Блог | Чому рейтинг Doing Business – не кращий показник інвестпривабливості

В Україні чергова #перемога – пораховано, що ми найшвидше серед пострадянських країн рухаємося в рейтингу легкості ведення бізнесу Світового банку – Doing Business. Йдеться про шестирічну динаміку показників – із 2010 по 2016 роки. Однак чи є це приводом для особливої гордості?

Відео дня

Передусім, слід досить скептично ставитися до самої специфіки рейтингу Doing Business, який навряд чи в повній мірі відображає картину справжнього стану справ із веденням підприємницької діяльності в країні.

Дійсно, 10 показників, які використовуються для оцінки реалій інвестиційного клімату – важливі, але не вичерпні. Дані беруться із закладених законодавством нормативів – а не на основі реальної швидкості оформлення документів чи вартості адміністративних послуг. Більше того, аби уніфікувати показники по всьому світу, у розрахунок беруться так звані "модельні" бізнеси. Тобто фактично до рейтингу вносяться умови не для всіх підприємств в країні, а для конкретних складів, будівель, заводів із чітко визначеними площею, кількістю працівників, обсягами виробництва і сплачуваних податків.

Головний ризик полягає в тому, що загальну позицію у рейтингу Doing Business легко "підкручувати", штучно поліпшуючи умови для конкретних категорій підприємств. Або спрощуючи некритичні бюрократичні процедури, які, натомість, мають суттєву вагу у рейтингу. Цим "успішно" користався ще уряд Миколи Азарова, коли видавав постанови, спрямовані не на поліпшення бізнес-клімату як такого, а саме на підвищення позицій в рейтингу Doing Business. Шкода, що подібним окозамилюванням намагається займатися і нинішня влада. Хоча, звичайно, дерегуляційні зусилля не можна не відзначити.

В результаті попри загальне зростання позицій в рейтингу, Україна все ще пасе задніх у таких критичних для реального пересічного підприємця категоріях як "легкість сплати податків" (в DB2017, який складався на осінь 2016 року – 84 місце із 190), "отримання дозволів на будівництво" (140 місце), "підключення до систем електропостачання" (130 місце), "Вирішення питань неплатоспроможності" (150 місце).

Зрозуміло, чому ажіотаж викликала саме динаміка України, а не абсолютні показники, яких досягнуто станом на сьогодні навіть у пострадянському просторі (хоча нам би вочевидь логічніше вже давно рівнятися щонайменше на Східну Європу чи країни Балтії). Грузія, Естонія, Латвія, Литва, Казахстан, Білорусь, Вірменія, Росія, Молдова, Азербайджан, Киргизстан – усі вони все ще попереду України в рейтингу, і теж продовжують здійснювати зусилля задля поліпшення позицій, бо світову боротьбу за капітали ніхто не скасовував.

Восени Світовий банк оприлюднить результати Doing Business 2018. Уряд планує підняти показники України в рейтингу щонайменше на кілька десятків позицій за рахунок боротьби із корупцією через систему Prozorro та низки дерегуляційних ініціатив. Однак чи справді це сприятиме поліпшенню інвестиційного клімату?

Пропоную кілька показників, яких немає в рейтингу Світового банку, але які для українського бізнесу є критично важливими.

1) Інтенсивність перевірок / обшуків / кримінальних справ проти бізнесу з боку СБУ, ГПУ, Нацполіції, ДФС. Мова не лише про ІТ-компанії, які на слуху, але й про десятки, сотні інших підприємств по всій країні, які поки ще бояться заявляти про вимагання, незаконні вилучення техніки, залякування, тиск з боку силових структур. Коли кількість цих "заходів" різко зменшиться, а суспільство побачить реальні результати (наприклад, передані до суду справи, а не просто "маскі-шоу" без жодних наслідків), інвестиції підуть набагато швидше

2) Проведення реальної судової реформи, яке, по-перше, пришвидшить, по-друге, спростить розгляд справ у судах, виключивши можливість розгляду найпростіших господарських та адміністративних суперечок бізнесу по кілька років. Коли сьогодні підприємець не може розраховувати на захист власних інтересів та майна, швидкість відкриття нової компанії навряд чи грає таку вже важливу роль

3) Відновлення реального кредитування підприємств і відновлення довіри до банківської системи аби громадяни знову понесли гроші з-під подушок до фінансових установ і підкріпили економіку додатковим ресурсом для розвитку. Адже не маючи можливості інвестувати у новітнє обладнання і технології, у розширення ринків збуту, у дослідження і створення інфраструктури, бізнес навряд чи зможе розраховувати на великий відсоток віддачі на вкладений капітал. Держава через механізми Національного банку та державних банків повинна стимулювати ці процеси, а не сидіти на ресурсі немов собака на сіні.

4) Рівень ставок на інвестиційні кредити. Якщо бізнес не може розраховувати на ставку нижче 15-17%, а в сусідніх країнах позику на розвиток підприємства можна отримати на рівні 3-4% - це теж важливий фактор інвестиційної привабливості, який впливає на рішення вкладати в цій країні кошти – чи виводити.

В разі створення цих фундаментальних умов показники економічного зростання будуть суттєво вищими, аніж завдяки косметичним змінам у процедурах, які б високі бали в рейтингу Doing Business вони не генерували.

Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...